A new immaterial representation of matter V.A. Vyshinsky, Doctor of Technical Sciences, Leading Researcher at the Glushkov Institute of Cybernetics of the National Academy of Sciences of Ukraine Abstract. This article proposes the existence of matter in an immaterial form, i.e., in a form that humans do not perceive as substance. This research approach allowed them to discover a law of nature that is not detectable by the human senses. The researchers explored the reasons why celestial bodies in the solar system move around the Sun. Furthermore, they were able to provide a compelling explanation for the Moon's motion around the Earth. Key words: Problem, concepts, terms, mathematics, research basis, knowledge, fundamental Нове нематеріальне представлення матерії Доктор технічних наук, Провідний науковий співробітник інституту кібернетики імені В.М. Глушкова НАН України Анотація. У статті запропоновано варіант існування матерії в нематеріальному вигляді, тобто. у вигляді, який людина не відчуває як речовини. Такий підхід у дослідженнях дозволив виявити закон природи, який не реєструється людськими органами відчуття. Дослідникам стали відомі причини, через які в Сонячній системі відбувається рух космічних тіл навколо Сонця. Крім того, вдалося аргументовано пояснити рух Місяця навколо Землі. Ключові слова: Проблема, поняття, терміни, математика, базис досліджень, знання, фундаментальна. Досвід досліджень у природознавстві показав, що науковець, отриману їм нову інформацію про природу, сприймає схвально, лише тоді, коли вона не суперечить його світогляду. Най неприємнішим в цьому випадку є те, що, далеко не кожний світогляд адекватно природі відображає реальність. У якості критерію його правдоподібності виступають поняття, терміни, що використовуються в базисі теоретичних досліджень, за допомогою яких вчений намагається пізнати закони природи. Тобто, відповісти на запитання (проблеми): "Чому матерія в навколишньому середовищі (у цих законах) така влаштована?" Зазначені поняття та терміни у нього виникають, як результат, аналізу його ж органів відчуття, що відображають існування матерії у вигляді речовини. І тут, особливо звернемо увагу, що матерія, у навколишньому середовищі, який завжди виявляється у стані речовини, тобто. у традиційному для людини вигляді. Іншими словами, матерія може бути, і в такому вигляді, коли людські органи відчуттів, або її взагалі не "бачать", або "бачать", лише частково, що не дозволяє їм визначити справжнє уявлення про природу. Яскравим прикладом помилкової оцінки навколишнього середовища, на основі такого світогляду, є використання в ньому відомого закону Ньютона, про всесвітнє гравітаційне тяжіння. Нагадаємо, ця думка стверджує, що планети обертаються навколо Сонця під впливом, зазначеного закону Ньютона. Тобто, саме сонячна гравітація і гравітація планет є джерелом їх руху по замкнутій кривій навколо Сонця. У той же час вже давно доведено, що гравітаційне поле, його сила тяжіння, підпорядкована експоненті, тобто функції, згідно якої сили впливу стрімко зменшуються зі збільшенням відстані до її джерела. Ця математична залежність підтверджується експериментально. Адже, вже у вакуумі, на відстані від Землі за 300 км. на супутнику її земне гравітаційне тяжіння (закон Ньютона) будь-якої речовини практично дорівнює нулю. На цій же орбіті і сонячне тяжіння теж дорівнює нулю. А нас сучасні фізики переконують, що обертання Землі навколо Сонця забезпечується гравітаційною взаємодією цих двох небесних тіл. Крім того, гравітаційне тяжіння двох тіл викликає прямолінійне їхнє наближення один до одного. І тоді виникає природне запитання, а яким чином, під дією яких сил такої гравітації в природі, виникає рух ще й по замкнутій кривій. Мається на увазі рух Землі навколо Сонця. Людство досі вважає, що обертання Місяця навколо Землі теж підпорядковане гравітаційним силам взаємодії цих двох космічних тіл. Щоправда, питанням: “Чому Місяць постійно повернуто до Землі однією стороною?”, теж є великий загадкою. У той же час, не виникає думка про те, що між цими космічними об'єктами можуть діяти сили зовсім невідомого нашій цивілізації закону природи. Наявність зазначеного закону людина не відчуває, а лише частково бачить своїми органами відчуттів ці космічні об'єкти, причетні до цього явища. Аналізуючи, уявлення матерії сучасної наукою, складається враження, що все матеріальне навколо нас з'явилося, в якийсь час існування світу, наприклад, в результаті великого “вибуху”, і слідує до свого зникнення за допомогою аналогічного “вибуху”, але в інший час. З цього виходить, що матерія існує у просторі та в часі у кінцевих межах. І тоді виникає питання, а чим світ наповнений до її появи, і що залишається, якщо матерія в ньому зникає. У результаті, мимоволі, напрошується відповідь, за якою у світі існує “щось” не матеріальне, яке й відстежує, то появу матеріальної субстанції, то її зникнення. Наведена вище думка більше схожа на непідтверджену гіпотезу, що міститься в припущенні того, що в світі є щось ідеальне, віднесене сучасною цивілізацією до божественного початку. У цій роботі спробуємо дещо по-іншому поглянути на спробу вирішення проблеми матеріального уявлення світу. Для цього розглянемо гіпотезу, згідно з якою простір та час у навколишньому середовищі не має своїх кордонів. Воно нескінченно, і не має матеріальних властивостей, тобто, воно не виникає в результаті великого вибуху матеріальної субстанції, і не зникає за допомогою такого ж вибуху, але в інший час. Одночасно, зазначена властивість нескінченності відбивається і на матеріальній субстанції, яка, перебуваючи у цьому просторі, матеріалізує його. Слід також зауважити, що таке наповнення навколишнього простору реєструється тією ж самою матеріальною субстанцією, що знаходиться у ньому в живому вигляді. Тобто. матерія сама себе, як би, "бачить" своїми органами відчуття. У цих дослідженнях розглянемо гіпотезу, більш-менш схожу на правду, згідно з якою жива матерія існує в різних своїх видах, тобто, не тільки в тому, що представляється землянам. Причому, реєстрація довкілля у них здійснюється по-різному. Таке “бачення” у землян (відомої земної цивілізації) відбивається у формі, що дістала назву речовини. Що ж до інших живих форм існування матерії у навколишньому просторі, всі вони матимуть інші способи “бачення” себе, тобто, їм властиві вже, свої варіанти речовини. Нескінченність різних варіантів існування матерії відстежує ту ж нескінченність, властиву простору та часу, що нею матеріалізується. Причому, працює гіпотеза, згідно з якою на такій нескінченності, відбувається повторюваність варіантів існування матерії з урахуванням нових умов матеріалізації простору. У реальних дослідженнях особливий інтерес представляє існування матерії у вигляді, коли відбувається повторення існування варіанта земної цивілізації, подібної людської. І тоді необхідно враховувати, що крім землян на нашій планеті проживають представники різних живих організмів, природою інтегровані в колонії. Ця особливість їхнього існування дозволяє людській цивілізації спостерігати за ними, вивчати їх, і навіть намагатися втручатися у їхній спосіб життя. Можна припустити, що на стежці нескінченності просторового представлення матерії в природі існує цивілізація, для якої людська менш розвинена, і з її точки зору, ми для неї є піддослідною. Це означає, що наша земна цивілізація, під впливом більш розвиненої, може змінювати свої властивості і таким чином перебувати як керована і пізнавана. З цього випливає припущення, що деякі наші здібності могли виникнути внаслідок втручання більш розвиненої іншої цивілізації. З іншого боку, ця цивілізація, її матеріалістична форма, може мати свої відчуття довкілля, тобто. вона матиме свій варіант речовини, яка спирається, вже, на органи відчуттів цієї цивілізації, що дозволяє реєструвати, вже інші закони природи. Спробуємо визначити одну з таких цивілізацій. Для цього розглянемо наступну модель людської земної цивілізації. Почнемо з варіантів реєстрації матеріального середовища, властивого землянам. Сучасні фізики стверджують, що в природі мають місце чотири фундаментальні фізичні взаємодії — гравітаційна, електромагнітна, сильна (ядерна) і слабка. За сучасним авторитетним твердженням вони описують всі відомі матеріальні взаємодії в природі на фундаментальному рівні. Однак, слід зауважити, що до фундаментальних взаємодій доцільно відносити ті з них, які підтверджені такими властивостями матерії, як явища в природі. Тоді, з наведених чотирьох взаємодій до фундаментального може бути віднесено лише гравітаційне, оскільки воно виявляється, як явище тяжіння речовини на Землі до її центру. Що ж до інших трьох – електромагнітного, сильного (ядерного) і слабкого, їх відносити до фундаментальності у такий спосіб, дуже, спірно. Адже, жодне з них не виявляється, як явище в природі, тобто вони є чистим теоретичним винаходом людини, і тільки. У пошуках реального існування матерії як матеріальних взаємодій, підкріплених явищами в природі, виступають такі три взаємодії: гравітаційна, магнітна та електрична. Таке твердження має фундаментальну основу, оскільки кожне з них підтверджується явищем у природі. Справді, гравітаційне спостерігається у земному тяжінні будь-яких речовин. Магнітна взаємодія має місце у природі між магнітами, а електричне проявляється у взаємодії двох речовин, попередньо оброблених тертям. Слід зазначити, що така взаємодія є автономною, тобто. кожна з них має місце лише під дією тих різновидів речовини, які забезпечують, або гравітацію, або магнетизм, або електричний заряд. Тобто кожен з них діє над речовинами-носіями, окремо гравітації, або окремо магнетизму, або окремо електрики. І не проявляються перехресно, тобто. сили гравітації не взаємодіють із силами магніту речовині, чи силами електричного заряду, а сили магніту не взаємодіють із силами електричного заряду. Отже, вище було розглянуто закон природи, який відображає три матеріальних взаємодії. Для його пізнання, тобто. для вирішення проблеми, чому в цьому законі матерія так влаштована, необхідно провести дослідження, які в практиці вченого зводяться до двох видів робіт. Відомо, що перший з них призводять його до об'єктивних (достовірних) знань, які виявляють закони природи, а другий – до суб'єктивних. Зазвичай, цей другий вид, спрямований на пізнання того, чому в законах природа так влаштована. Він відноситься до теоретичних досліджень, які засновані на абстрактних поняттях, і термінах, взятих, або з математики, або винайдених самим науковим співробітником, і які, як правило, є суб'єктивними, бо відображають його світогляд. У разі пізнання закону існування трьох взаємодій матерії скористаємося другим видом наукової роботи. Тільки, на відміну від його традиційної реалізації, заснованої на абстрактних поняттях і термінах, взятих з математики, чи зі світогляду вченого, скористаємося у складових базису досліджень законами природи. Такий підхід з позицій автора цієї роботи дозволить отримати результати теоретичних досліджень, більш правдоподібними. Отже, щодо теоретичних досліджень, які призводять до реальних (правдивих) результатів, скористаємося такими законами. У якості першого з них в шуканий базис досліджень введемо явище, що вказує на те, що матерія в навколишньому середовищі знаходиться в русі. Цей стан приводить матеріальну субстанцію до інтеграції та де-інтеграції у фіксованому місці простору та часу, і яке віднесемо до другого закону. Виявилося, що кількісна зміна матерії, в цьому випадку, призводить до нової її якості в речовинному вигляді, і застосовується нами як наступний третій закон у нашому базисі. Особливо підкреслимо, що це явище переходу кількісних змін у нову якість має місце не тільки за інтеграції, але й за його де-інтеграції. У природі існує, у разі, ще й закон єдності та боротьби двох протилежностей під час розвитку, чи деградації існування матерії, який позначимо четвертим законом у нашому базисі. Слід зазначити, що у створюваному базисі теоретичних досліджень необхідно скористатися законом розвитку та деградації матеріальної субстанції у процесі її перетворення на речовину, та її позначимо під номером п'ять. Наведений вище базис законів, як і закон існування матерії у вигляді речовини, визначається властивостями, які виявляються (реєструються) речовинними її уявленнями (почуттями людини та приладами, що їх підсилюють). Цей базис може бути розширений і новими законами, в міру його використання у наших теоретичних дослідженнях. У цій статті розглядається теоретична модель довкілля Землі. Її матеріальне уявлення складається з однорідних матеріальних згустків, що знаходяться у нерухомому стані. Таке середовище позначимо ефіром. Запропонована модель враховує ще й те, що матерія у ній у вигляді речовини перебуває у постійному русі. І такий її стан слід розглядати, як розвиток, і який «підтримується» законами природи нашого базису досліджень. Нагадаємо, серед них є закон єдності та боротьби протилежностей у розвитку, що вимагає для свого існування, крім нерухомого матеріального ефіру ще й рухомі ділянки у ньому. У якості таких у запропоновану модель, разом з ефіром, введені дискретні згустки матеріальної субстанції, що рухаються. Через три взаємно перпендикулярні площини у них, що перетинають об’єм кожного згустку, «протікає» матеріальна субстанція, як звичайна «рідина». Цю динаміку субстанції ідентифікуватимемо з фізичним полем, а інтенсивність «перебігу» матеріальної субстанції, з силовим його впливом. При цьому знак такого впливу залежить від того чи надходить матеріальна субстанція у згусток, або залишає його. Позитивним значенням сили поля буде входження субстанції в згусток, а під негативним – вихід із нього. Таким способом у навколишньому середовищі навколо матеріального згустку генеруються три види полів: гравітаційне, магнітне та електричне. Гравітаційне поле в цьому випадку пов'язується з проходженням матеріальної субстанції вздовж фронтальної площини. Сили цього поля діють паралельно осі, яка взаємно перпендикулярна з аналогічною віссю, що "проходить" уздовж профільної площини, і одночасно перпендикулярна до такої ж осі, але яка, вже, знаходиться на горизонтальній площині згустку. Виходячи з цих умовностей, позитивний знак сили гравітаційного поля характеризує входження матеріальної субстанції в потік. Зрозуміло, що з протилежного боку він буде негативним. У профільній площині об'єму згустку у такий же спосіб генеруються сили магнітного поля, тобто паралельно до профільної осі. І в цьому випадку, з одного боку вони мають позитивний знак, а з протилежної – негативний. Що стосується силових ліній електричного поля, то вони формуються, зазначеним рухом матеріальної субстанції паралельно горизонтальній осі. Одна сторона, як зазначалося раніше, спрямована на поповнення матеріальної субстанції згустку (позитивний знак сили електричного поля), а протилежна – вихід із нього (природно – негативний його знак). У цьому місці зазначимо, що матеріальна субстанція, що формує гравітаційне, магнітне та електричне поле забезпечується у тому ж самому їх джерелі. Тобто будь-яке джерело поля формує навколо себе, одночасно, і позитивні, і негативні значення сили кожного із трьох полів. У цьому місці зазначимо, що поля такою своєю поведінкою впливають на навколишній простір навколо згустку, притягуючи до себе матеріальну субстанцію нерухомого ефіру, або відтісняючи її. Це притягуваня, або відтиснення пов'язуватимемо з таким поняттям поля, як його силовий вплив на навколишнє матеріальне середовище. Звернемо увагу також на те, що ці сили, в міру їх віддалення від центру згустку, слабшають. У той же час кількість умовної матеріальної «рідини», яка «протікає» у трьох напрямках згустку не однакова, і як буде показано, залежить від поля, яке при цьому генерується. Окрім того, ще раз наголосимо, що сили, що впливають на довкілля кожного поля розподілені за різними осями тривимірного простору. Це означає, що сила гравітаційного поля в цьому просторі знаходиться вздовж фронтальної осі, сила магнітного поля вздовж профільної осі, а електричного уздовж горизонтальної осі. У даному випадку, сили розташовані за різними взаємно-перпендикулярними напрямками, і це відбивається на тому, що вказані поля один від одного не залежать і що підтверджується досвідом. Отже, спираючись на запропонованій у цій роботі моделі, розглянемо яким чином матерія перетворюється на речовину. Для цього зупинимося на формуванні нашої планети, починаючи з найменших її згустків, і яке забезпечене природою у земних умовах. Не поспішаємо з великими розмірами навколишнього простору, що виходять за межі Землі. Адже поза нашою планетою можуть виявитися абсолютно інші умови, і речовина тоді в них може мати й інший вигляд, з іншими властивостями. Спочатку матеріального формування довкілля Землі згустки матеріальної субстанції перебувають на такій відстані між собою, на якій виникають сили тяжіння з-поміж них, лише, під впливом гравітаційного поля. Для чого сили цього поля повинні бути значно більшими, ніж аналогічні сили магнітного та електричного полів. Крім того, нагадаємо, що така взаємодія зазначеного поля можлива у тому випадку, коли згустки стискаються однойменними площинками, через які «протікає» умовна «рідина» матеріальної субстанції. Тобто, у даному випадку вони знаходяться один по відношенню до лругого фронтальними площинками таким чином, що в одному згустку через відповідну площину протікає (залишає згусток) матеріальна субстанція, формуючи гравітацію, а в іншому - входить до нього. Сили гравітаційного поля, які, мають негативне значення спрямовані у бік загального тяжіння, що у центрі гравітації Землі. Оскільки цей центр у земних умовах створюється величезною кількістю матеріальних згустків, загальна сила його тяжіння є дуже великою. І тоді будь-яка земна матеріальна структура своїм гравітаційним полем орієнтується лише до нього. Таким чином, всі тіла притягуються до цього центру і «увійти» ще одному джерелу гравітації, в такий силовий процес взаємодії можливе лише в тому випадку, якщо вона в ньому, за своєю величиною, може порівнятись з гравітацією, що генерується Землею. А такої можливості природа у земних умовах поки що не надала. В результаті будь-яке тіло істотно менше нашої планети не в змозі переорієнтувати свої гравітаційні сили у бік аналогічного тіла, що знаходиться поряд. І тоді гравітаційна взаємодія між цими тілами на Землі, не враховуючи загального земного тяжіння, неможлива, що легко перевіряється. Дійсно, між тілами на нашій планеті гравітаційна взаємодія суттєво обмежена, тобто тіла не притягуються одне до одного за допомогою своїх сил гравітації. Іншими словами, їхня силова взаємодія вздовж гравітаційної осі неможлива, оскільки вона «зайнята» силою тяжіння Землі. Ось чому на нашій планеті не працює відомий закон всесвітнього гравітаційного тяжіння Ньютона. Тобто, між малими тілами, порівняно із Землею, тяжіння відсутнє, і не тому, що воно слабке, і ніякими приладами його зафіксувати неможливо. Розглянемо, як у земних умовах виникають матеріальні елементи, що знаходяться у таблиці Менделєєва, тобто. форма матерії у вигляді речовини у найбільш наближеної до людини оточенні. Виявилося, що згустки матеріальної субстанції, торкаючись один з одним, і створюють ці елементи. Так, на початку розвитку матерії у вигляді речовини, на Землі виникають об'єднання двох згустків. Подвійний потік матеріальної субстанції, що з'явився в цьому випадку, з одного торця своєї фронтальної площини, має негативне значення гравітаційного поля, тобто, в ньому сили гравітації спрямовані на виштовхування матеріальної субстанції зі згустку. Як зазначалося, ці сили мають напрям своєї дії у бік центру Землі, тобто вони притягуються силами загального земного тяжіння. Що ж відноситься до протилежної сторони перерізу згустку, то в ній матеріальна субстанція входить у нього, і. при цьому формує вже позитивне значення сили. Таким чином, її напрям дії збігається з прямою, на якій знаходиться гравітаційна сила Землі, внаслідок чого і відбувається тяжіння через неї матеріальних згустків навколишнього середовища. У цьому випадку подвійний потік, що виник, не ізолює навколишнє матеріальне середовище від земного тяжіння, а навпаки, сприяє утриманню речовини на нашій планеті. Нагадаємо, у подвоєному згустку, крім гравітації, присутні ще й магнітне та електричне поля. Магнітне поле формується в ньому з торця профільної площини кожної з його двох складових (неподвоєних згустків). Слід зауважити, що кількість матеріальної субстанції, яка при цьому бере участь у формуванні магнетизму, істотно менша за ту, що формує гравітацію в подвоєному згустку. В результаті кожна з сил, що притягує і відштовхує, навколо магнітного поля, значно слабше, відповідних сил гравітації, та їх силового впливи на сусідні в просторі згустки. Однак, у самому подвоєному згустку вхід і вихід силових ліній магнітного поля кожної його половини знаходяться на такій відстані один від одного, що між ними виникає взаємодія, що призводить до їхнього дотику. В результаті, у кожного подвоєного згустку формується місцевий магнітний диполь. Їхня сукупність, до якої входять, ще й інші речовинні елементи земної маси, під дією своїх магнітних сил формують на Землі південний та північний магнітні полюси. Силовий вплив такого планетарного магнітного поля здійснюється повздовж профільної осі. Аналогічна ситуація складається і з електричним полем у подвоєному згустку, стосовно його центру, але вже в горизонтальній площині, і вздовж відповідної їй горизонтальної осі. Кількість матеріальної субстанції «протікає» вздовж цієї площини менше ніж та, що формує магнітне поле в згустку. Тобто в горизонтальній площині у згустків виникають сили, які притягують і відштовхують від себе сусідні згустки в навколишньому просторі менші, за своєю величиною, ніж аналогічні сили магнітного поля, і тим більше гравітаційного. Таким чином, орієнтація подвоєних матеріальних згустків викликає її сили електричного поля до взаємодії, які через їх слабкість не замикаються між собою, аналогічно силам магнітного поля. Тобто у цьому випадку не виникає електричний диполь. В результаті джерела цих електричних сил починають під своєю взаємодією рух по колу в горизонтальній площині навколо центру згустку. Те, що ці сили відображають властивості електричного поля, підтверджується простим експериментом, який зводиться до механічного тертя двох тіл. У процесі цього тертя виникає розрив подвоєних згустків матеріальної субстанції, що зупиняє їх обертання джерел електричного поля у горизонтальній площині. І тоді на поверхні тіл, що труться, з'являються, один проти одного, неподвоєні згустки, своєю орієнтацією руху матеріальної субстанції в них, спрямовані в протилежні сторони, тобто, в цьому випадку виникають електричні заряди протилежних знаків. Слід зазначити також, що одночасно з розривом силових ліній електричного поля, під час тертя двох тіл, в подвоєному згустку відбувається розрив і магнітного диполя. Його складові, перебуваючи у вертикальній площині згустку, і, впливаючи один на одного, одночасно з джерелами електричного поля, що виникли викликають в навколишньому просторі появу електромагнітної хвилі - фотона. Це в природі Землі людина відчуває своїми органами відчуттів, і навіть приладами, як світлового так і звукового розряду напруженості зазначених полів. Слід також звернути увагу ще й на те, що тертя двох тіл, що розглядається, насамперед, розриває в подвоєному згустку з'єднання джерел гравітаційних його складових у фронтальній площині. Це явище, також, реєструватися земними приладами, і для його пізнання потрібні ще зусилля наукових досліджень. Необхідно також звернути увагу і на те, що подвоєний потік матеріальної субстанції у навколишньому середовищі є окремою матеріальною структурою, яка утримується в такому стані за рахунок сил тяжіння гравітаційного поля. І, як зазначалося, магнітні силові лінії у ній об'єднані в магнітний диполь і, тим самим, також беруть безпосередню участь у існуванні подвоєного згустку, як окремого цілого. Що стосується сил електричного поля, то вони, хоча й меншою мірою, але також сприяють цілісності згустку, що розглядається, в загальній для двох складових згустків горизонтальної площини. Таким чином подвоєний потік, що виник, є не чимось іншим, як атом найменшого елемента таблиці Менделєєва, тобто водню. У ньому сили гравітаційного поля відповідають за його масу, а обертання електричних зарядів навколо центру подвоєного згустку вказують на присутність у атомі електричного поля. У цьому місці слід звернути увагу на те, що це (електричне) поле представлене не одним зарядом, що називається в сучасній фізиці електроном, а двома, кожен з яких має два протилежні знаки. Ці заряди в горизонтальній площині подвоєного згустку, як зазначалося, зорієнтовані друг проти друга, і їх взаємодія викликає рух по колу навколо центру подвоєного згустку - ядра атома. Ще раз підкреслимо, що один елементарний носій електричного поля в атомі, на відміну від сучасного розуміння електрону, має позитивний і негативний знак, тобто. у ньому має місце входження у потік матеріальної субстанції, та її вихід. В результаті в природі відсутній окремий представник електричного поля з протилежним зарядом, який у сучасній фізиці позначають позитроном. Слід звернути увагу, ще й на те, що електричне поле в моделі атома водню відіграє дуже важливу роль в ідентифікації його, як окремого елемента в таблиці Менделєєва. Також, сили електричних полів (їх величини) забезпечують проходження хімічних реакцій, зазначеного подвоєного згустку, але, уже, іншого елемента. Отже, нами розглянуто модель існування матерії як речовини. У цій моделі ключову роль відіграють складові базису її представлення, у якості яких виступають закони природи. Нагадаємо, що вказана особливість базису теоретичних досліджень дозволяє бачити їх результат, дуже схожий на дійсність. Такий висновок досліджень аргументовано пропонує скористатися пошуком моделі існування матері в нематеріальному вигляді, тобто. у такому вигляді, яким людська цивілізація не “бачить” довкілля. Прогнозоване існування матерії дозволить дослідникам у цьому нематеріальному вигляді виявити закони існування матерії у навколишньому середовищі, які уже зазначалося, проявляються у речовині людської цивілізації, але їх природні витоки в ньому відсутні. В результаті це останнє не дозволяє людині-дослідникові, вказані закони виявити. Як зазначалося модель речовинного представлення матерії, що ми використовуємо у якості аналога одного з нематеріальних представлень матерії у навколишньому просторі складається з подвоєних згустків матеріальної субстанції. Істотною відмінністю цих згустків від тих, які репрезентуються людством у вигляді речовини, є кількість матеріальної субстанції, розміщеної в їх середині. Крім того, рух цієї субстанції у вигляді матеріальної рідини, за трьома напрямками тривимірного простору, відрізняється від того, що протікає в моделі, створеній для звичайної речовини, та розглянутої в цій статті. Така особливість не дозволяє людським органам відчуттів бачити цей потік матеріальної субстанції у речовинному вигляді. Іншими словами, він у природі існує, проте для його виявлення потрібні інші органи відчуттів, які не співпадають із людськими. Ще одна істотна відмінність цієї нової моделі є те, що в ній взаємозв'язок між подвійними згустками матеріальної субстанції призводить до появи абсолютно нових елементів таблиці Менделєєва. У ній мають місце, наприклад, більш наповнені матеріальною субстанцією самі елементи цієї таблиці, що формуються під дією вже потужнішого гравітаційного поля. Це стосується, також, більш потужного магнітного, і електричного полів. У такій моделі існування матерії у вигляді “нової” речовини, що створюється природою, принцип магнітного диполя присутній у взаємодії матерії між Землею та Місяцем. Тобто, нерухома “поведінка” цих двох космічних тіл стає аргументованною. Те саме слід зауважити (у новій моделі) і відносно руху матеріальних об'єктів космічного розміру під дією "електричного" взаємодії по замкнутій кривій при існуванні Сонячної системи. Спільне дослідження запропонованої моделі існування матерії у аналогічному вигляді речовині з розглянутою раніше моделі існування матерії, яку “бачить” людина своїми органами відчуттів, показує, що гравітаційне поле в обох моделях перетинається. В результаті в людському уявленні навколишнього середовища, в його речовинному вигляді, людина бачить матеріальну субстанцію з великою кількістю матерії, і на великій космічній відстані, яка властива, вже, другій моделі, і в даному випадку відноситься, вже, до великих космічних тіл і великих відстаней між ними. Запропонована модель існування матерії, відмінна від речовинної, представляє особливий інтерес, і вимагає окремого (спеціального) її розгляду в новій публікації.

A new immaterial representation of matter V.A. Vyshinsky, Doctor of Technical Sciences, Leading Researcher at the Glushkov Institute of Cybernetics of the National Academy of Sciences of Ukraine Abstract. This article proposes the existence of matter in an immaterial form, i.e., in a form that humans do not perceive as substance. This research approach allowed them to discover a law of nature that is not detectable by the human senses. The researchers explored the reasons why celestial bodies in the solar system move around the Sun. Furthermore, they were able to provide a compelling explanation for the Moon's motion around the Earth. Key words: Problem, concepts, terms, mathematics, research basis, knowledge, fundamental. Новое невещественное представление материи В.А. Вышинский, Доктор технических наук, Ведущий научный сотрудник института кибернетики имени В.М. Глушкова НАН Украины Аннотация. В настоящей статье предложен вариант существования материи в невещественном виде, т.е. в виде, который человек не ощущает в виде вещества. Такой подход в исследованиях позволил обнаружить закон природы, не регистрируемый человеческими органами чувств. Исследователям стали причины, по которым в солнечной системе происходит движение космических тел вокруг Солнца. Кроме того, удалось аргументировано пояснить движение Луны вокруг Земли. Ключевые слова: Проблема, понятия, термины, математика, базис исследований, знания, фундаментальная. Опыт исследований в естествознании показал, что научный работник, полученную им новую информацию о природе, воспринимает с одобрением, только тогда, когда она не противоречит его мировоззрению. Самым неприятным в этом случае является то, что, далеко не любое мировоззрение адекватно природе отражает действительность. Обычно, в качестве критерия его правдоподобия выступают понятия, термины, используемые в базисе теоретических исследований, с помощью которых ученый пытается познать законы природы. То есть, ответить на вопросы (проблемы): “Почему материя в окружающей среде (в этих законах) так устроена?” Отмеченные понятия и термины у него возникают, как результат, анализа его же органов чувств, отражающих существование материи в виде вещества. В этом случае, особо обратим внимание на то, что материя, в окружающей среде, не всегда проявляется в состоянии вещества, т.е. в традиционном для человека виде. Иными словами, материя может находится, и в таком состоянии, когда человеческие органы чувств, либо ее вообще не “видят”, либо “видят”, только частично, что не позволяет им определить истинное представление о природе. Ярким тому примером ошибочной оценки окружающей среды, на основе такого мировоззрения, является использование в нем известного закона Ньютона, о всемирном гравитационном тяготении. Напомним, это мировоззрение утверждает, что планеты вращаются вокруг Солнца под действием, указанного закона Ньютона. То есть, что, именно, солнечная гравитация и гравитация планет являются источником их движения по замкнутой кривой вокруг Солнца. В то же время уже давно доказано, что гравитационное поле, его сила притяжения, подчинена экспоненциальной функции, то есть, рассматриваемая сила стремительно убывает с увеличением расстояния от ее источника. Более того, эта математическая зависимость подтверждается экспериментально. Ведь, уже в вакууме, на расстоянии от Земли в 300 км. на спутнике ее земное гравитационное притяжение (закон Ньютона) любого вещества практически равно нулю. На этой же орбите и солнечное притяжение тоже равно нулю. А нас современные физики убеждают, что вращение Земли вокруг Солнца обеспечивается гравитационным взаимодействием этих двух небесных тел. Кроме того, гравитационное притяжение двух тел вызывает прямолинейное их приближение друг к другу. И тогда, возникает естественный вопрос, а каким образом, под действием каких сил такой гравитации в природе, возникает движение еще и по замкнутой кривой. Имеется в виду вращение Земли вокруг Солнца. Человечество, до сих пор, считает, что вращение Луны вокруг Земли тоже подчинено гравитационным силам взаимодействия этих двух космических тел. Правда, на вопрос: “Почему Луна постоянно, в этом случае, повернута к Земле одной стороной?”, тоже является большой загадкой для него. В то же время, не возникает мысль о том, что между данными космическими объектами могут действовать силы совершенно неизвестного нашей цивилизации закона природы. Наличие отмеченного закона человек не ощущает, а, только, частично видит своими органами чувств эти космические объекты, причастные к нему. Анализируя, представление материи современной наукой, складывается впечатление, что все материальное вокруг нас появилось, в какое - то время существования мира, например, в результате большого “взрыва”, и следует к своему исчезновению посредством аналогичного “взрыва”, но в другое время. Из этого выходит, что материя существует в пространстве и во времени в конечных границах. И тогда, возникает вопрос, а чем мир наполнен до ее появления, и что остается если материя в нем исчезает. В результате, невольно, напрашивается ответ, согласно которому в мире существует “нечто” не материальное, которое и отслеживает, то появление материальной субстанции, то ее исчезновение. Приведенная выше мысль, больше похожа на неподтвержденную гипотезу, содержащуюся в предположении того, что в мире имеется “нечто” идеальное, отнесенное современной цивилизацией к божественному началу. В настоящей работе попытаемся несколько, по-иному, взглянуть на попытку разрешения проблемы материального представления мира. Для этого рассмотрим гипотезу, согласно которой пространство и время в окружающей среде не имеет своих границ. Оно бесконечно, и не обладает материальными свойствами, то есть, оно не возникает в результате большого взрыва материальной субстанции, и не исчезает посредством такого же взрыва, но в иное время. В то же время, отмеченное свойство бесконечности отражается и на материальной субстанции, которая, располагаясь в этом пространстве, материализует его. Следует, также, заметить, что такое наполнение окружающего пространства регистрируется той же материальной субстанцией, находящейся в живом виде. То есть. материя сама себя, как бы, “видит” своими органами чувств. В настоящих исследованиях рассмотрим гипотезу, более или менее, похожую на правду, согласно которой живая материя существует в различных своих видах, то есть, не только в том, который представляется землянами. Причем, регистрация окружающей среды в них осуществляется по-разному. Такое “видение” у землян (известной земной цивилизации) отражается в форме, которая получила название вещества. Что касается других живых форм представления материи в окружающем пространстве, то они будут иметь и другие способы “видения” самих себя, т.е., им присущи уже, свои варианты вещества. Бесконечность различных вариантов существования материи отслеживает ту же бесконечность, присущую пространству и времени, которая ею материализуется. Причем, в этом случае, работает гипотеза, согласно которой на отмеченной бесконечности, происходит повторяемость вариантов существования материи с учетом новых условий материализации пространства. В настоящих исследованиях особый интерес представляет повторяемость существование материи в живом виде, когда происходит повторение существования варианта земной цивилизации, подобной человеческой. И тогда, необходимо учитывать, что кроме землян на нашей планете проживают представители различных живых организмов, природой интегрированные в колонии. Эта особенность их существования позволяет человеческой цивилизации наблюдать за ними, изучать их, и даже пытаться вмешиваться в ихний образ жизни. Можно предположить, что на тропе бесконечности пространственного представления материи в природе существует цивилизация, для которой человеческая является менее развитой, и с ее точки зрения, мы для нее являемся подопытной. Это означает, что наша земная цивилизация, под влиянием более развитой, может менять свои свойства и таким образом находится в качестве управляемой, и изучаемой. Из чего следует предположение, что некоторые наши способности могли возникнуть в результате вмешательства более развитой иной цивилизации. Кроме того, эта цивилизация, ее материалистическая форма, может иметь свое ощущение окружающей среды, т.е. у нее будет свой вариант вещества, который опирается, уже, на органы чувств этой цивилизации, и позволяющий регистрировать, и другие законы природы. Попытаемся обнаружить одну из таких цивилизаций. Для чего рассмотрим следующую модель человеческой земной цивилизации. Начнем с вариантов регистрации материальной среды, присущей землянам. Современные физики утверждают, что в природе имеют место четыре фундаментальных физических взаимодействия — гравитационное, электромагнитное, сильное (ядерное) и слабое. По современному авторитетному утверждению они описывают все известные материальные взаимодействия в природе на фундаментальном уровне. Однако, следует заметить, что к числу фундаментальных взаимодействий целесообразно относить те из них, которые подтверждены такими свойствами материи, как явления в природе. Тогда, из приведенных четырех взаимодействий к фундаментальному может быть отнесено, только, гравитационное, поскольку оно обнаруживается, как явление притяжения вещества на Земле к ее центру. Что касается остальных трех – электромагнитного, сильного (ядерного) и слабого, то их относить к фундаментальности таким способом, весьма, спорно. Ведь, ни одно из них не обнаруживается, как явление в природе, то есть, они являются чистым теоретическим изобретением человека, и только. В поисках реального существования материи в качестве материальных взаимодействий, подкрепленных явлениями в природе, выступают следующие три взаимодействия: гравитационное, магнитное, и электрическое. Такое утверждение имеет под собой фундаментальную основу, поскольку каждое из них подтверждается явлением в природе. Действительно, гравитационное наблюдается в земном притяжении любых веществ. Магнитное взаимодействие имеет место в природе между магнитами, а электрическое проявляется во взаимодействии двух веществ, предварительно обработанных трением. Необходимо заметить, что все эти взаимодействия автономны, т.е. каждый из них имеет место только в рамках действия тех разновидностей вещества, которые обеспечивают, либо гравитацию, либо магнетизм, либо электрический заряд. То есть, каждый из них действует над веществами-носителями, отдельно гравитации, либо отдельно магнетизма, либо отдельно электричества. И не проявляются перекрестно, т.е. силы гравитации не взаимодействуют с силами магнита в веществе, либо силами электрического заряда, а силы магнита не взаимодействуют с силами электрического заряда. Итак, выше был рассмотрен закон природы, отражающий три материальных взаимодействия. Для его познания, т.е. для разрешения проблемы, почему в этом законе материя так устроена, необходимо провести исследования, которые в практике ученого сводятся к двум видам работы. Известно, что один из них приводит его к объективным (достоверным) знаниям - это обнаружение законов природы, а второй – к субъективным. Обычно, этот второй вид, направленный на познание того, почему в законах природы материя так устроена. Он представляет собой теоретические рассуждения, основанные на абстрактных понятиях, и терминах, взятых, либо из математики, либо изобретенных самим научным сотрудником, и которые, как правило, являются субъективными, отражающие его мировоззрение. В рассматриваемом случае познания закона существования трех взаимодействий материи воспользуемся вторым видом научной работы. Только, в отличие от его традиционной реализации, основанной на абстрактных понятиях и терминах, взятых из математики, либо из мировоззрения ученого, воспользуемся в качестве составляющих базиса исследований законами природы. Такой подход с позиций автора настоящей работы позволит получить результаты теоретических исследований, более, правдоподобными. Итак, для проведения теоретических исследований, приводимых к реальным (правдивым) результатам, воспользуемся следующими законами. В качестве первого из них в искомый базис исследований введем явление, указывающее на то, что материя в окружающей среде находится в движении. Это состояние приводит материальную субстанцию к интеграции и де-интеграции в фиксированном месте пространства и времени, и которое отнесем ко второму закону. Оказалось, что количественное изменение материи, в этом случае, приводит к новому ее качеству в вещественном представлении, и применяется нами как следующий третий закон в базисе. Особенно подчеркнем, что это явление перехода количественных изменений в новое качество имеет место не только при интеграции, но и при его де-интеграции. В природе существует, в данном случае, еще и закон единства и борьбы двух противоположностей во время развития, или деградации существования материи, который обозначим четвертым законом в нашем базисе. Следует, также, заметить, что в создаваемом базисе теоретических исследований необходимо воспользоваться законом развития и деградации материальной субстанции в процессе ее превращения в вещество, и его обозначим под номером пять. Приведенный выше базис законов, как и закон существования материи в виде вещества, определяется свойствами, обнаруживаемыми (регистрируемыми) вещественными ее представлениями (чувствами человека и приборами, их усиливающими). Этот базис может быть расширен и новыми законами, по мере его использования в наших теоретических исследованиях. В настоящей статье рассматривается теоретическая модель окружающей среды на Земле. Ее материальное представление состоит из однородных материальных сгустков, которые находятся в недвижимом состоянии. Такую среду обозначим эфиром. Указанная модель учитывает еще и то, что материя в ней в виде вещества находится в постоянном движении. И такое ее состояние следует рассматривать, как развитие, и которое «поддерживается» законами природы нашего базиса исследований. Напомним, среди них есть закон единства и борьбы противоположностей в развитии, требующий для своего существования, кроме неподвижного материального эфира еще и движущиеся участки в нем. В качестве таковых, в предложенную модель, вместе с эфиром, введены движущиеся дискретные сгустки материальной субстанции. Через три взаимно перпендикулярные плоскости в них, что пересекают объем каждого сгустка, «протекает» материальная субстанция, как обычная «жидкость». Эту динамику субстанции будем идентифицировать с физическим полем, а интенсивность «течения» материальной субстанции, с силовым его воздействием. При этом знак такого воздействия зависит от того поступает материальная субстанция в сгусток, или покидает его. Положительным значением силы поля, в этом случае, будет вхождение субстанции в сгусток, а под отрицательным – выход из него. Таким способом в окружающей среде вокруг материального сгустка генерируются три вида полей: гравитационное, магнитное и электрическое. Гравитационное поле, в этом случае, связывается с прохождением материальной субстанции вдоль фронтальной плоскости. Силы этого поля действуют параллельно оси, которая взаимно перпендикулярна с аналогичной осью, что “проходит” вдоль профильной плоскости, и одновременно перпендикулярна такой же оси, но уже находящейся на горизонтальной плоскости сгустка. Исходя из этих условностей, положительный знак силы гравитационного поля характеризует вхождение материальной субстанция в сгусток. Естественно, что с противоположной стороны он будет отрицательным. В профильной плоскости объема сгустка таким же способом генерируются силы магнитного поля, то есть параллельно профильной оси. И в этом случае, по одну ее сторону они имеют положительный знак, а с противоположной – отрицательный. Что относится к силовым линиям электрического поля, то они формируются, отмеченным движением материальной субстанции параллельно горизонтальной оси. Одна сторона, как отмечалось ранее, направлена на пополнение материальной субстанции сгустка (положительный знак силы электрического поля), а противоположная – на выход из него (естественно – отрицательный его знак). В этом месте отметим, что материальная субстанция, формирующая гравитационное, магнитного и электрическое поле обеспечивает в одном и том же их источнике, как положительное, так и отрицательное значение его силы. Иными словами, согласно предложенной модели материи, в природе не существует отдельного источника с одним знаком и другого – с ему противоположным, т.е. любой источник поля формирует вокруг себя, одновременно, и положительные, и отрицательные значения силы каждого из трех полей. В этом месте отметим, что поля таким своим поведением оказывают влияние на окружающее пространство вокруг сгустка, увлекая за собой материальную субстанцию недвижимого эфира, либо оттесняя его. Это увлечение, или оттеснение будем связывать с таким понятием, как его силовое воздействие на окружающую материальную среду. Обратим внимание, также на то, что эти силы, по мере их удаления от центра сгустка, ослабевают. В то же время, количество условной материальной «жидкости», которая «протекает» в трех направлениях сгустка не одинаково, и как будет показано, зависит от поля, которое при этом генерируется. Кроме того, еще раз подчеркнем, что силы, воздействующие на окружающую среду каждого в отдельности поля распределены по разным осям трехмерного пространства. Это означает, что сила гравитационного поля в этом пространстве находится вдоль фронтальной оси, сила магнитного поля вдоль профильной оси, а электрического вдоль горизонтальной оси. В данном случае, сила их расположения по различным взаимно-перпендикулярным направлениям отражается на том, что эти рассматриваемые поля друг от друга не зависят и это подтверждается опытом. Итак, опираясь на предложенной в настоящей работе модели, рассмотрим каким образом материя превращается в вещество. Для этого остановимся на формировании нашей планеты, начиная с самых малых ее сгустков, и которое обеспечено природой в земных условиях. Не будем торопится с большими размерами окружающего пространства, выходящими за пределы Земли. Ведь, вне нашей планеты могут оказаться абсолютно другие условия, и вещество тогда в них может иметь и другой вид, с другими свойствами. Вначале вещественного формирования окружающей среды на Земле сгустки материальной субстанции находятся на таком расстоянии между собой, при котором возникают силы притяжения между ними, только, под воздействием гравитационного поля. Для чего силы этого поля должны быть существенно большими, нежели, аналогичные силы магнитного и электрического полей. Кроме того, напомним, что такое взаимодействие, указанного поля возможно, в том случае, если сгустки касаются одноименными плоскостями, вдоль которых «протекает» условная «жидкость» материальной субстанции. То есть, в данном случае они находятся, один по отношению к другому, фронтальными плоскостями таким образом, что в одном сгустке вдоль соответствующей плоскости материальная субстанция, формируя гравитацию, покидает его, а у другого сгустка – входит в него. Силы гравитационного поля, которые, в этом случае, имеют отрицательное значение будут направлены в сторону всеобщего притяжения, которое расположено в центре гравитации Земли. Поскольку этот центр в земных условиях создается огромным количеством материальных сгустков, то общая сила его притяжения является весьма большой. И тогда любая земная материальная структура своим гравитационным полем ориентируется, только к нему. Таким образом, все тела притягиваются к этому центру и «войти» еще одному источнику гравитации, в такой силовой процесс взаимодействия возможно лишь в том случае, если она в нем, по своей величине, соизмерима с гравитацией, которая генерируется Землей. А такой возможности природа в земных условиях пока еще не предоставила. В результате любое тело существенно меньшее нашей планеты не в состоянии переориентировать свои гравитационные силы в сторону аналогичного тела, находящегося рядом. И тогда гравитационное взаимодействие между этими телами на Земле, без учета всеобщего земного притяжения, невозможно, что легко проверяется. Действительно, между вещественными телами на нашей планете гравитационное взаимодействие существенно ограничено, то есть тела не притягиваются друг к другу с помощью своих сил гравитации. Иными словами, их силовое взаимодействие вдоль гравитационной оси невозможно, поскольку оно «занято» силой притяжения Земли. Вот, почему на нашей планете не работает известный закон всемирного гравитационного тяготения. То есть, между малыми телами, по сравнению с Землей, притяжение отсутствует, и не потому, что оно слабое, и никакими приборами его зафиксировать невозможно. Рассмотрим, каким образом в земных условиях возникают материальные элементы, представленные в таблице Менделеева, т.е. форма материи в виде вещества в наиболее приближенной к человеку окружении. Оказалось, что, сгустки материальной субстанции, касаясь друг с другом, и создают эти элементы. Так, на первых порах развития материи в виде вещества, на Земле возникают объединения двух сгустков. Появившийся в этом случае удвоенный сгусток, с одного торца своей фронтальной плоскости, имеет отрицательное значение гравитационного поля, то есть, в нем силы гравитации направленны на выталкивание материальной субстанции из сгустка. Как уже отмечалось, эти силы имеют направление своего действия в сторону центра Земли, то есть они притягиваются силами всеобщего земного притяжения. Что касается противоположной стороны сечения сгустка, то в ней материальная субстанция входит в него, и. при этом, формирует уже положительное значение силы. Таким образом, ее направление действия совпадает с прямой, на которой находится гравитационная сила Земли, в результате чего и совершается притяжение, через нее, материальных сгустков окружающей среды. В этом случае, удвоенный сгусток, что возник, не изолирует окружающую материальную среду от земного притяжения, а наоборот, способствует удержанию вещества на нашей планете. Напомним, в удвоенном сгустке, кроме гравитации присутствуют еще и магнитное и электрическое поля. Магнитное поле формируется в нем с торца профильной плоскости каждой из его двух составляющих (неудвоенных сгустков). Следует заметить, что количество материальной субстанции, которая при этом участвует в формировании магнетизма существенно меньшее нежели то, которое формирует гравитацию в удвоенном сгустке. В результате каждая из сил, что притягивает и отталкивает у магнитного поля, значительно слабее, соответствующих сил гравитации, и их силовые воздействие на соседние в пространстве сгустки недостаточны. Однако, в самом удвоенном сгустке вход и выход силовых линий магнитного поля каждой его половины находятся на таком расстоянии друг от друга, что между ними возникает взаимодействие, которое приводит к их соприкосновению. В результате, у каждого удвоенного сгустка формируется местный магнитный диполь. Их совокупность, в которую входят и другие вещественные элементы земной массы, под действием своих магнитных сил формируют на Земле южный и северный магнитные полюса. Силовое воздействие такого планетарного магнитного поля осуществляется вдоль профильной оси. Аналогичная ситуация складывается и с электрическим полем в удвоенном сгустке, по отношению к его центру, но уже в горизонтальной плоскости, и вдоль соответствующей ей горизонтальной оси. Количество материальной субстанции «протекающей» вдоль этой плоскости меньшее нежели то, которое формирует в сгустке магнитное поле. То есть, в горизонтальной плоскости у сгустков возникают силы, которые притягивают и отталкивают от себя соседние сгустки в окружающем пространстве меньшие, по своей величине, нежели аналогичные силы магнитного поля, и тем более гравитационного. Таким образом, ориентация удвоенных материальных сгустков вызывает ее силы электрического поля к взаимодействию, которые, в силу их слабости, не замыкаются между собой, аналогично силам магнитного поля. То есть, в этом случае не возникает электрический диполь. В результате источники этих электрических сил начинают под своим взаимодействием движение по окружности в горизонтальной плоскости вокруг центра сгустка. То, что эти силы отображают свойства электрического поля, подтверждается простым экспериментом, который сводится к механическому трению двух тел. В процессе этого трения возникает разрыв удвоенных сгустков материальной субстанции, что останавливает в них вращение источников электрического поля в горизонтальной плоскости. И тогда на поверхности трущихся тел появляются, друг против друга, неудвоенные сгустки, своей ориентацией движения материальной субстанции в них, направлены в противоположные стороны, т.е., в этом случае возникают электрические заряды противоположных знаков. Следует заметить, также, что одновременно с разрывом силовых линий электрического поля, во время трения двух тел, в удвоенном сгустке происходит разрыв и магнитного диполя. Его составляющие, находясь в вертикальной плоскости сгустка, и, воздействуя друг на друга, одновременно с возникшими, соответствующими источниками электрического поля, вызывают в окружающем пространстве появление электромагнитной волны – фотона. Это явление в природе Земли человек ощущает своими органами чувств, а также приборами, в виде светового и звукового разряда напряженностей указанных полей. Следует также обратить внимание еще и на то, что рассматриваемое трение двух тел, прежде всего, разрывает в удвоенном сгустке соединение источников гравитационных его составляющих во фронтальной плоскости. Это явление должно тоже регистрироваться земными приборами, и для его познания требуются еще усилия научных исследований. Необходимо также обратить внимание и на то, что удвоенный сгусток материальной субстанции в окружающей среде представляет собой отдельную материальную структуру, которая удерживается в таком состоянии за счет сил притяжения гравитационного поля. И, как уже отмечалось, магнитные силовые линии в ней объединены в магнитный диполь и, тем самым также, принимают непосредственное участие в существовании удвоенного сгустка, как отдельного целого. Что касается сил электрического поля, то они, хотя и в меньшей мере, но тоже содействуют целостности рассматриваемого сгустка в общей для двух составляющих сгустков горизонтальной плоскости. Возникший, таким способом удвоенный сгусток, представляет собой нечто иное, как атом самого малого элемента таблицы Менделеева, то есть водорода. В нем силы гравитационного поля отвечают за его массу, а вращение электрических зарядов вокруг центра удвоенного сгустка указывают на присутствие в атоме электрического поля. В этом месте следует обратить внимание на то, что это (электрическое) поле представлено не одним зарядом, называемым в современной физике электроном, а двумя, каждый из которых имеет два противоположных знака. Эти заряды в горизонтальной плоскости удвоенного сгустка, как уже отмечалось, сориентированы друг против друга, и электрическое притяжение, в данном случае, вызывает их движение по окружности вокруг центра удвоенного сгустка - ядра атома. Еще раз подчеркнем, что один элементарный носитель электрического поля в атоме, в отличие от современного представления об электроне, имеет положительный и отрицательный знаки, т.е. в нем имеет место вхождение в сгусток материальной субстанции и ее выход. В результате, в природе отсутствует отдельный представитель электрического поля с противоположным зарядом, который в современной физике обозначают позитроном. Следует обратить внимание еще и на то, что электрическое поле в рассматриваемой модели атома водорода играет очень важную роль в идентификации его, как отдельного элемента в таблице Менделеева. Также, силы электрических полей (их величины) обеспечивают прохождение химических реакций, указанного удвоенного сгустка, но уже другого элемента. Итак, нами рассмотрена модель существования материи в виде вещества. В этой модели ключевую роль играют составляющие базиса ее представления, в качестве которых выступают законы природы. Напомним, что эта особенность базиса теоретических исследований позволяет видеть их результат, весьма, похож на действительность. Такой вывод исследований аргументированно предлагает воспользоваться для поиска модели существования матери в невещественном виде, т.е. не в таком виде, каким человеческая цивилизация “видит” окружающую среду. Прогнозируемое существование материи позволит исследователям в этом невещественном виде обнаружить законы существования материи в окружающей среде, которые как об этом уже отмечалось в настоящей статье проявляются в веществе человеческой цивилизации, но истоки их в нем отсутствуют. В результате это последнее не позволяет человеку-исследователю эти законы обнаружить. Как уже отмечалось модель вещественного представления материи, которую мы используем в качестве аналога одного из невещественных представлений материи в окружающем пространстве состоит и из удвоенных сгустков материальной субстанции. Существенное отличие этих сгустков от тех, которые представляют человечеством в виде вещества, является количество материальной субстанции, размещенной в их содержимом. Кроме того, в них течение этой субстанции в виде материальной жидкости, по трем направлениям трехмерного пространства, отличается от того, которое протекает в модели, созданной для обычного вещества, и рассмотренного в настоящей статье. Эта особенность не позволяет человеческим органам чувств видеть такой сгусток материальной субстанции в вещественном виде. Иными словами, он в природе существует, однако для его обнаружения нужны иные органы чувств, несовпадающие с человеческими. Еще одно существенное отличие этой новой модели является то, что в ней взаимосвязь между двойными сгустками материальной субстанции, приводит к появлению совершенно новых элементов таблицы Менделеева. В ней имеют место, например, более наполненные материальной субстанцией сами элементы этой таблицы, формируемые под действием уже более мощного гравитационного поля. Это относится и к более мощному магнитному полю, и к электрическому. В такой модели существования материи в виде “нового” вещества, создаваемое природой принцип магнитного диполя присутствует во взаимодействии материи между Землей и Луной. То ест, в данном случае недвижимое “поведение” этих двух космических тел становится аргументированным. То же самое следует заметить и в движении материальных объектов космического размера под действием “электрического” взаимодействия по замкнутой кривой при существовании солнечной системы. Соприкосновение предложенной модели существования материи в виде аналогичном веществу и рассмотренной ранее модели существования материи, которую “видит” человек своими органами чувств, находится в том, что гравитационное поле в обеих моделях пересекается. В результате в человеческом представлении окружающей среды, в его вещественном виде, человек видит материальную субстанцию с большим количеством материи, и на большом космическом расстоянии, которая присуща, уже, второй модели приведенной выше, и в рассматриваемом случае относится к большим космическим телам и большим расстояниям между ними. Предложенная модель существования материи, отличная от вещественной представляет особый интерес, и требует отдельного (специального) ее рассмотрения в новой публикации.